1. Ніч перед Різдвом

   Зимова ніч. Над селом повний місяць, сніг блищить, наче хтось розсипав срібло. Здалеку долинають колядки.

   ОПОВІДАЧ: Було це в Диканьці, в ту найдовшу ніч, коли небо таке ясне, що видно кожну зорю, а земля така тиха, що чути, як рипить сніг під чоботами за три хати.

   ЧОРТ: А ось і місяць! Висить собі, світить, людям на радість... Не буде вам сьогодні світла, добрі люди.

   Чорт підкрадається до місяця, хапає його й ховає до кишені. На сцені стає темно.

2. ВАКУЛА: Оксано! Оксаночко! Хоч слово мені скажи.

   ОКСАНА: А що тобі казати, ковалю? Чи ти мені черевички приніс? Такі, як у самої цариці?

   ВАКУЛА: Та де ж я їх візьму, серце?

   ОКСАНА: От коли принесеш — тоді й вийду за тебе. Чуєте, дівчата? При всіх кажу!

   Дівчата сміються. Вакула опускає голову й повільно йде геть.

3. СОЛОХА: Ой, хто ж там у двері стукає такої пізньої пори?

   Солоха метушиться й ховає гостей по мішках. У кожному мішку хтось сопе й ворушиться.

   ОПОВІДАЧ: А Вакула, вернувшись до хати, побачив ті мішки й подумав, що то мати лишила вугілля. Узяв їх на плечі — і ледве не впав.

   ВАКУЛА: Що за важке вугілля нині возять...

Це фрагмент сценарію, оцініть його перед покупкою